Історія вишиванки

Історія вишиванки

Мабуть кожен, хто вивчав історію, хоч раз мріяв розгадати її загадки, стати свідком доленосних подій, побачити на власні очі давніх людей, їх побут і звичаї. Українська вишиванка, що має давню і славетну історію, наче машина часу, допоможе нам відправитися у минуле.

Мандрівка почалася

Першою зупинкою стане VI століття – час, коли на території сучасної України жили скіфи, які вже тоді носили довгі сорочки з широкою вишивкою на грудях. Підтвердженням тому є знахідки археологів. Металеві фігурки чоловіків, що наче танцюють ритуальний танець у такому одязі, були знайдені на Черкащині, а в розкопках на Полтавщині дослідникам вдалось знайти бронзову статуетку людини у вишитій сорочці.

Не одразу наші прадавні родичі навчилися вишивати символи орнаменту. Якби нам довелося побачити побут скіфів, то ми б знайшли старовинні вишиті сорочки, що носили діти, жінки й чоловіки, чарівні малюнки на посуді та предметах щоденного вжитку.

Певні обереги чеканили на зброї, культових речах, шоломах та щитах. Вірили, що це допоможе у бою, адже скіфи були, насамперед, воїнами, розвідниками, дослідниками. Орнаменти-обереги супроводжували наших предків і в потойбічному світі. Навіть славнозвісні скіфські кам’яні баби оздоблені елементами узору, який можна вважати первісною вишиванкою.

Вишиванка в Київській Русі

Мандруючи далі, потрапимо в Україну Х-ХІІ століть. В часи Київської Русі символіка вишиванки стає більш досконалою та розкішною. Тут ми уже можемо помітити два напрямки вишивки – орнаментальний і сюжетний, органічно поєднані на полотні.

В усі часи символи вишиванки були цілком зрозумілими як для наших пращурів, так і для нас. Ми бачимо тут антропоморфні мотиви, зображення рослин та тварин, різноманітні геометричні фігури, яких єднає спільна мета – розповісти про рід та забезпечити йому надійний захист. До речі, є гіпотеза, що орнаменти розташовували на тих частинах одягу, де відкривається доступ до тіла. Чоловічі сорочки в той час були оздоблені вишивкою лише біля комірця, жіночі ж були розшиті набагато більше: біля ворота, на рукавах та по подолу спідниці.

Виникло і набуло розквіту мистецтво вишивки золотими та срібними нитками, яка зустрічається на одязі феодальної знаті та священнослужителів, в убранстві храмів та княжих палат. А простий люд прикрашав сорочки орнаментами, прошитими червоними та чорними нитками.

Київські князі всіляко підтримували традиції вишиваного одягу. Так, в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна заснувала при монастирі школу для дівчат – майбутніх майстринь вишивки.

Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках.

Славетні часи Запорізької Січі

Розповідь про вишиванку була б неповною, якби ми не потрапили на Запорізьку Січ, у той час, коли українські козаки-характерники боронили свою землю від ворогів. Вишита сорочка як оберіг рятувала мужніх воїнів від смерті в бою, гріла душу на чужині та зцілювала рани. Козаки вірили, що вишиті на полотні знаки мають могутню силу,  забезпечують зв’язок із рідною землею, надають їм наснагу до перемоги та вберігають від дурного ока.

Саме в добу Гетьманщини сформувався цілісний український національний костюм, де вишита сорочка набула символічного значення для всього українства.

Від ХVII століття до сьогодення

Рухається далі колесо історії та переносить нас в ХVII-XVIII століття. Що ж бачить допитливий мандрівник? Українське вбрання в прикордонних областях зазнало впливу сусідніх країн – з’являються нові тканини, елементи крою та техніки оздоблення. А одяг в центральних областях краще зберіг свою автентичність і традиційну символіку.

В XIX столітті з розвитком промисловості багатші верстви населення почали носити європейське вбрання, комбінуючи його з гаптованими вишитими сорочками з шовку та інших коштовних тканин, а в селі й далі слідували традиціям. Тут можна було побачити чоловіків у широких вишитих сорочках, які вони мали звичку заправляти у шаровари, тендітних жінок у плахтах, вишитих мальвами і волошками, гарних діток у світлому одязі, оздобленому вишитими янголами та християнськими символами. Повсякденний одяг виготовлявся з домотканого полотна, а святковий шився з тканин, виготовлених на місцевих фабриках, його вишивали шовковими нитками, прикрашали намистом.

Символи української вишиванки пройшли крізь віки, не втративши сили та краси. На жаль, минули славетні часи козацтва, але живий ще дух козаків, жива жага до волі в українців, де б вони не перебували. А підтримує цей дух саме вишиванка, виконуючи дане їй від Бога призначення – захищати Україну та її синів від лютого ворога, від зради та напастей.

  21/09/2017
  (63 переглядів)