Краса і неповторність української вишиванки багато в чому завдячує матеріалу, з якого вона виготовлена. Старовинні майстрині уміли відчувати тканину, щоб донести до нас насиченість барв, яскравість кольорів та глибокий сенс самої вишивки. У техніці вишивання важливо абсолютно все: на чому вишиті сакральні візерунки та чим вишиті.

Особливості вибору тканин для вишиванок

З давніх давен використовували домоткане полотно, яке виготовляли з конопель та льону. Лляна тканина була м’якою, білою, ніжною до тіла, коноплі ж давали зеленкувате, більш щільне полотно. Нерідко поєднували властивості обох рослин в полотні для вишиванки. Тоді річ виходила достатньо тендітною, але водночас й міцною. Вишивали на такому полотні білими або зеленкуватими нитками, додаючи чорного та червоного кольорів – це робило старовинну вишиванку яскравою та святковою.

Тканина на вишиванку могла бути виготовлена й з вовни. Тоді на якість та колір готової продукції впливало багато факторів. Це й властивості волокна різних порід овець, час, коли вовна була знята з тварини та спосіб її підготовки до прядіння.

Кожен тип тканини мав велике значення для остаточного вигляду готової вишиванки. Як ранньою весною добрий господар засівав ниву, щоб прокормити родину й мати певний достаток на весь рік, так і жінка-вишивальниця добирала для своєї роботи тканину й засівала її нитками, щоб захистити своїх рідних від злого ока.

Вишиванки з льону, як правило, носили діти та жінки, тому що вони мали приємну на дотик структуру. З конопляної тканині шили чоловічі сорочки та побутові речі – рушники, простирадла, скатертини. Вовняну тканину використовували для вишиванок, які зазвичай носили восени та взимку, тому що сама структура тканини зігрівала, щільно прилягаючи до тіла.

Особливі вимоги господині висували й до ниток, якими вишивали. Нитка мала бути тонкою, але міцною, рівненькою, щоб нічого не заважало протягувати її скрізь тканину. Нитки для вишивання спочатку вибілювали, використовуючи для цього золу, а потім фарбували в потрібний колір. Глибоке знання властивостей природних матеріалів давало можливість отримувати різноманітні відтінки не лише ниток, а й самої тканини.

Збереження традицій

Таким чином, домоткане полотно та нитки, якими користувалися наші предки, були найзручнішим матеріалом, з якого свого часу й виготовляли вишиванки. Натуральність сировини була запорукою якості та довговічності використання.

Маємо щастя, що ми не втратили технологій наших пращурів – сучасні майстрині мають можливість користуватися якісними тканинами й досі. Сорочки і вишиванки сяють різнобарв’ям, яке прекрасно виглядає на таких матеріалах як котон, штапель, батист, шовк.

Кожен покупець обирає вишиванку до смаку та в залежності від мети використання. Для щоденного носіння краще підійдуть вироби з льону, котону і штапелю. Для святкового варіанту потрібно обирати батистові або шовкові вишиванки, які досить гарно виглядають, додаючи святу яскравості та певного модного шику.

Сучасні вишиванки – це наш низький уклін предкам, що навчили нас любити та цінувати натуральну красу тканини та нитки.

Краса і неповторність української вишиванки багато в чому завдячує матеріалу, з якого вона виготовлена. Старовинні майстрині уміли відчувати тканину, щоб донести до нас насиченість барв, яскравість кольорів та глибокий сенс самої вишивки. У техніці вишивання важливо абсолютно все: на чому вишиті сакральні візерунки та чим вишиті.

Особливості вибору тканин для вишиванок

З давніх давен використовували домоткане полотно, яке виготовляли з конопель та льону. Лляна тканина була м’якою, білою, ніжною до тіла, коноплі ж давали зеленкувате, більш щільне полотно. Нерідко поєднували властивості обох рослин в полотні для вишиванки. Тоді річ виходила достатньо тендітною, але водночас й міцною. Вишивали на такому полотні білими або зеленкуватими нитками, додаючи чорного та червоного кольорів – це робило старовинну вишиванку яскравою та святковою.

Тканина на вишиванку могла бути виготовлена й з вовни. Тоді на якість та колір готової продукції впливало багато факторів. Це й властивості волокна різних порід овець, час, коли вовна була знята з тварини та спосіб її підготовки до прядіння.

Кожен тип тканини мав велике значення для остаточного вигляду готової вишиванки. Як ранньою весною добрий господар засівав ниву, щоб прокормити родину й мати певний достаток на весь рік, так і жінка-вишивальниця добирала для своєї роботи тканину й засівала її нитками, щоб захистити своїх рідних від злого ока.

Вишиванки з льону, як правило, носили діти та жінки, тому що вони мали приємну на дотик структуру. З конопляної тканині шили чоловічі сорочки та побутові речі – рушники, простирадла, скатертини. Вовняну тканину використовували для вишиванок, які зазвичай носили восени та взимку, тому що сама структура тканини зігрівала, щільно прилягаючи до тіла.

Особливі вимоги господині висували й до ниток, якими вишивали. Нитка мала бути тонкою, але міцною, рівненькою, щоб нічого не заважало протягувати її скрізь тканину. Нитки для вишивання спочатку вибілювали, використовуючи для цього золу, а потім фарбували в потрібний колір. Глибоке знання властивостей природних матеріалів давало можливість отримувати різноманітні відтінки не лише ниток, а й самої тканини.

Збереження традицій

Таким чином, домоткане полотно та нитки, якими користувалися наші предки, були найзручнішим матеріалом, з якого свого часу й виготовляли вишиванки. Натуральність сировини була запорукою якості та довговічності використання.

Маємо щастя, що ми не втратили технологій наших пращурів – сучасні майстрині мають можливість користуватися якісними тканинами й досі. Сорочки і вишиванки сяють різнобарв’ям, яке прекрасно виглядає на таких матеріалах як котон, штапель, батист, шовк.

Кожен покупець обирає вишиванку до смаку та в залежності від мети використання. Для щоденного носіння краще підійдуть вироби з льону, котону і штапелю. Для святкового варіанту потрібно обирати батистові або шовкові вишиванки, які досить гарно виглядають, додаючи святу яскравості та певного модного шику.

Сучасні вишиванки – це наш низький уклін предкам, що навчили нас любити та цінувати натуральну красу тканини та нитки.