Бажання прикрасити свій одяг, показавши при цьому національну неповторність та вишуканий смак – основні риси, які відрізняють вишиванки Індії від інших. Перші згадки про вишивання як ремесло з’являються вже у V столітті до нашої ери в староіндійських «Ведах».

Сучасна індійська вишивка відображає складний історичний шлях, який пройшла ця надзвичайно цікава країна.

Історія індійської вишивки

Головною особливістю вишивки Індії є те, що вона увібрала в себе багато традиційних елементів з культур інших народів. Причому майстрині досить творчо підійшли до такого процесу, як асиміляція узорів та прийомів вишивання.

Наприклад, звичай використовувати золоте та срібне шитво при оздобленні одягу привезли до Індії китайські купці разом зі своїми різноманітними товарами. Слід зазначити, що індійцям сподобались яскраві вишиті речі, але вони не сліпо скопіювали китайські орнаменти, а влучно перенесли манеру коштовної вишивки на свій національний ґрунт.

Також саме Китаю індійці завдячують манері вишивати гладдю. Ця техніка пройшла складний шлях удосконалень та численних перетворень. В результаті вона стала однією із найпоширеніших та найулюбленіших. Сьогодні традиційне вбрання індійської жінки – сарі – прикрашають суто національні узори, вишиті за допомогою техніки гладі. Унікальність сарі полягає у тому, що дев’ятиметровий відріз тканини обертають навколо тіла жінки так, щоб він спадав м’якими складками. Широка кайма по краю тканини вишивається різноманітними орнаментами, додаючи одягу вишуканості та елегантності.

Наступним запозиченням, яке увійшло в індійську вишивку, став квітковий малюнок, привезений до країни мусульманами. Місцевим жінкам сподобались узорчасті вишиті тканини, їх стали залюбки використовувати для пошиття не лише святкового, а й повсякденного одягу.

Звісно, з часом майстрині почали додавати до вишитого вбрання суто національні особливості, а саме:

• оригінальні шви;
• невеличкі дзеркальця;
• блискучі камінці;
• дроти різних металів;
• шовкові нитки.

Використання вишивки в індійському вбранні

Для прикрашання вишивкою зазвичай обирається традиційне вбрання жінки – сарі. Тканина однотонного кольору розшивається квітами, екзотичними рослинами, птахами, геометричними узорами. Використовуються срібні або золоті нитки, додаються стрази або бісер.

Крім сарі, індіанки носять й сучасні сукні, які теж прийнято оздоблювати вишивкою. Яскрава вишивка робить одяг не лише святковим, але й надзвичайно вишуканим. Про смак жінки свідчать й ошатно прикрашені вишивкою сумочки, клатчі, гаманці, футляри для окулярів.

Не можна забувати й про чоловіків, костюм яких теж прикрашає вишивка. Традиційна чоловіча довга сорочка – курта – вишивається на рукавах та по подолу. Така сорочка не має коміра, але виріз на грудях обов’язково оздоблюється вишивкою. Поверх сорочки індійці одягають довгий, до коліна, піджак. Тут політ фантазії майже не обмежений, тому що вишивкою можна оздобити поли піджака, низ, рукава, кармани, спину.

Неможливо уявити без вишивки й весільний одяг індійців. Символи-обереги, так як й в Україні, вишиті на вбранні наречених, захищають їх від злого ока та пророкують щасливе подружнє життя.

Крім повсякденного та святкового одягу, індійці полюбляють вишивати ще й головні убори та взуття. Це суттєво відрізняє представників цієї нації від інших народів, тому що така манера прикрашати себе притаманна саме їм.

Готові вироби майстрів індійської вишивки вражають своєю неповторною вишуканістю, багатством та елегантністю.

Цікавою особливістю індійської вишивки є те, що кожен регіон країни може похвалитися суто своїм колоритом. В одному використовують тільки натуральні шовкові нитки, в іншому унікально поєднують кольори, в третьому знають, як правильно вишити певні символи, щоб вони приносили користь власнику одягу, і таке інше.

Індійська вишивка – це тонкий місток між історією та сучасністю, який не лише пов’язує покоління, а й вчить любити свою країну, поважати її традиції та пишатися предками.

Бажання прикрасити свій одяг, показавши при цьому національну неповторність та вишуканий смак – основні риси, які відрізняють вишиванки Індії від інших. Перші згадки про вишивання як ремесло з’являються вже у V столітті до нашої ери в староіндійських «Ведах».

Сучасна індійська вишивка відображає складний історичний шлях, який пройшла ця надзвичайно цікава країна.

Історія індійської вишивки

Головною особливістю вишивки Індії є те, що вона увібрала в себе багато традиційних елементів з культур інших народів. Причому майстрині досить творчо підійшли до такого процесу, як асиміляція узорів та прийомів вишивання.

Наприклад, звичай використовувати золоте та срібне шитво при оздобленні одягу привезли до Індії китайські купці разом зі своїми різноманітними товарами. Слід зазначити, що індійцям сподобались яскраві вишиті речі, але вони не сліпо скопіювали китайські орнаменти, а влучно перенесли манеру коштовної вишивки на свій національний ґрунт.

Також саме Китаю індійці завдячують манері вишивати гладдю. Ця техніка пройшла складний шлях удосконалень та численних перетворень. В результаті вона стала однією із найпоширеніших та найулюбленіших. Сьогодні традиційне вбрання індійської жінки – сарі – прикрашають суто національні узори, вишиті за допомогою техніки гладі. Унікальність сарі полягає у тому, що дев’ятиметровий відріз тканини обертають навколо тіла жінки так, щоб він спадав м’якими складками. Широка кайма по краю тканини вишивається різноманітними орнаментами, додаючи одягу вишуканості та елегантності.

Наступним запозиченням, яке увійшло в індійську вишивку, став квітковий малюнок, привезений до країни мусульманами. Місцевим жінкам сподобались узорчасті вишиті тканини, їх стали залюбки використовувати для пошиття не лише святкового, а й повсякденного одягу.

Звісно, з часом майстрині почали додавати до вишитого вбрання суто національні особливості, а саме:

• оригінальні шви;
• невеличкі дзеркальця;
• блискучі камінці;
• дроти різних металів;
• шовкові нитки.

Використання вишивки в індійському вбранні

Для прикрашання вишивкою зазвичай обирається традиційне вбрання жінки – сарі. Тканина однотонного кольору розшивається квітами, екзотичними рослинами, птахами, геометричними узорами. Використовуються срібні або золоті нитки, додаються стрази або бісер.

Крім сарі, індіанки носять й сучасні сукні, які теж прийнято оздоблювати вишивкою. Яскрава вишивка робить одяг не лише святковим, але й надзвичайно вишуканим. Про смак жінки свідчать й ошатно прикрашені вишивкою сумочки, клатчі, гаманці, футляри для окулярів.

Не можна забувати й про чоловіків, костюм яких теж прикрашає вишивка. Традиційна чоловіча довга сорочка – курта – вишивається на рукавах та по подолу. Така сорочка не має коміра, але виріз на грудях обов’язково оздоблюється вишивкою. Поверх сорочки індійці одягають довгий, до коліна, піджак. Тут політ фантазії майже не обмежений, тому що вишивкою можна оздобити поли піджака, низ, рукава, кармани, спину.

Неможливо уявити без вишивки й весільний одяг індійців. Символи-обереги, так як й в Україні, вишиті на вбранні наречених, захищають їх від злого ока та пророкують щасливе подружнє життя.

Крім повсякденного та святкового одягу, індійці полюбляють вишивати ще й головні убори та взуття. Це суттєво відрізняє представників цієї нації від інших народів, тому що така манера прикрашати себе притаманна саме їм.

Готові вироби майстрів індійської вишивки вражають своєю неповторною вишуканістю, багатством та елегантністю.

Цікавою особливістю індійської вишивки є те, що кожен регіон країни може похвалитися суто своїм колоритом. В одному використовують тільки натуральні шовкові нитки, в іншому унікально поєднують кольори, в третьому знають, як правильно вишити певні символи, щоб вони приносили користь власнику одягу, і таке інше.

Індійська вишивка – це тонкий місток між історією та сучасністю, який не лише пов’язує покоління, а й вчить любити свою країну, поважати її традиції та пишатися предками.