Вишиванка – код нації
Вишиванка, мовою істориків та етнографів, це елемент національного строю, символ української культури. А що означає вишиванка для пересічних українців? Дехто, одягаючи вишиту сорочку, засвідчує свою любов та шану до рідної землі, інший бачить в ній уособлення краси нашої України. А ще за останні роки, коли слово «Україна» було на вустах у людей з різних, навіть найвіддаленіших країн, вишиванка стала ідентифікувати українську націю у світовій спільноті.
Якщо ж зануритися глибше і дізнатися історію походження вишитої української сорочки, знайдемо докази, що вона є відображенням миролюбивого і працьовитого характеру українців, їх духовності, відданості родині і традиціям.
Що ж зберіглося в скарбниці народної пам’яті про цей рукотворний символ?
Сорочка, як і життя людини, тісно поєднана зі всіма природними стихіями. Першим кроком створення сорочки став обробіток ґрунту і вирощування льону, адже льон бере початок в Землі, вимочується у Воді, висушується на Повітрі під вітром та сонцем та відбілюється за допомогою добутої у Вогні золи. Прядіння і ткацтво стало черговою сходинкою у створенні національного одягу. З льону народився досконалий витвір – нитка. Після звивання і скручування хаотично сплутаний жмут мички (в’язка лляних волокон) перетворюється під час прядіння на ідеально рівну і міцну ниточку. Переплітаючись одна з одною на ткацькому верстаті, нитки утворюють полотно – основу для майбутньої чоловічої або жіночої сорочки.
Походження сорочки - вишиванки
У відміряному і складеному удвоє полотні кравець зробив круглий (викочений) отвір для голови – викіт. Він став сонячним знаком, який випускає голову на білий світ. Викотами називають і вирізи для рукавів. Одягнене через голову полотнище зі спадаючими донизу складками, немов лагідні промені Великого Сонця, обвивало людину, даруючи захист і тепло.
Таким є автентичне українське вбрання – пишне, рясне, об’ємне, спадаюче від горловини донизу, підкреслюючи щедре багатопроменеве коло-викіт – знак Сонця. У розгорнутому вигляді вбрання мало форму хреста із викотом посередині.
Спочатку була лудина
Слово «лудина» означає сорочка. Вважається, що воно пішло від слова луб (кора дуба) або лудити (прикрашати, принаджувати). Саме у сонячногарну лудину – суцільно кроєне хрещате убрання – одягали тільки-но охрещене дитя. Таким чином, цей унікальний в своєму значенні і сенсі полотняний витвір став важливою частиною української духовної традиції. Лудина, яка зливається з тілом і покриває його, стала основою для утворення нового слова в українській мові – людина! До цього висновку дійшли автори книги «Український стрій» М.С.Білан і Г.Г. Стельмащук. Сорочка – це особиста річ, яка супроводжує людину протягом усіх моментів її життя, знає її думки і відчуття, вбирає її піт і кров.
Сакральний зміст орнаментів на чоловічій та жіночій сорочці
Сорочка служила носієм інформації про людину і спільноту, в якій вона народилася і живе. Цю інформацію мали передавати і знаки, які створювалися голкою і ниткою, тобто вишивкою.
Жіноча та чоловіча сорочка вишивалися різними символами – спочатку це були ромби, кола, крапки, кривульки. З плином часу знаки зазнавали змін. Краса і привабливість на жіночій сорочці позначались квітковими візерунками, а узори на чоловічій сорочці підкреслювали мужність, силу і верховенство мужчини, тому на них зображали герби та іншу родинну символіку.
У кожному регіоні були свої знаки і орнаменти, саме тому сорочка стала ознакою родово-племінної приналежності людини. Вона визначала місце людини у світі і виконувала важливу комунікативну функцію, розглядалася як двійник свого власника, бо створювалася, як правило, для конкретної людини і була найближча до її тіла. Сорочка могла розказати про вік, стать, сімейний стан, ремесло і положення в спільноті. Вона була поєднанням матеріального і духовного начала, вираженням національного характеру.
Одягаючи вишиванку, згадайте про багатовікову історію походження сорочки, відчуйте могутню силу, якою вона наділена. Адже кожна вишита чоловіча та жіноча сорочка сконцентрувала мудрість поколінь і може стати справжнім оберегом для свого власника.
Вишиванка, мовою істориків та етнографів, це елемент національного строю, символ української культури. А що означає вишиванка для пересічних українців? Дехто, одягаючи вишиту сорочку, засвідчує свою любов та шану до рідної землі, інший бачить в ній уособлення краси нашої України. А ще за останні роки, коли слово «Україна» було на вустах у людей з різних, навіть найвіддаленіших країн, вишиванка стала ідентифікувати українську націю у світовій спільноті.
Якщо ж зануритися глибше і дізнатися історію походження вишитої української сорочки, знайдемо докази, що вона є відображенням миролюбивого і працьовитого характеру українців, їх духовності, відданості родині і традиціям.
Що ж зберіглося в скарбниці народної пам’яті про цей рукотворний символ?
Сорочка, як і життя людини, тісно поєднана зі всіма природними стихіями. Першим кроком створення сорочки став обробіток ґрунту і вирощування льону, адже льон бере початок в Землі, вимочується у Воді, висушується на Повітрі під вітром та сонцем та відбілюється за допомогою добутої у Вогні золи. Прядіння і ткацтво стало черговою сходинкою у створенні національного одягу. З льону народився досконалий витвір – нитка. Після звивання і скручування хаотично сплутаний жмут мички (в’язка лляних волокон) перетворюється під час прядіння на ідеально рівну і міцну ниточку. Переплітаючись одна з одною на ткацькому верстаті, нитки утворюють полотно – основу для майбутньої чоловічої або жіночої сорочки.
Походження сорочки - вишиванки
У відміряному і складеному удвоє полотні кравець зробив круглий (викочений) отвір для голови – викіт. Він став сонячним знаком, який випускає голову на білий світ. Викотами називають і вирізи для рукавів. Одягнене через голову полотнище зі спадаючими донизу складками, немов лагідні промені Великого Сонця, обвивало людину, даруючи захист і тепло.
Таким є автентичне українське вбрання – пишне, рясне, об’ємне, спадаюче від горловини донизу, підкреслюючи щедре багатопроменеве коло-викіт – знак Сонця. У розгорнутому вигляді вбрання мало форму хреста із викотом посередині.
Спочатку була лудина
Слово «лудина» означає сорочка. Вважається, що воно пішло від слова луб (кора дуба) або лудити (прикрашати, принаджувати). Саме у сонячногарну лудину – суцільно кроєне хрещате убрання – одягали тільки-но охрещене дитя. Таким чином, цей унікальний в своєму значенні і сенсі полотняний витвір став важливою частиною української духовної традиції. Лудина, яка зливається з тілом і покриває його, стала основою для утворення нового слова в українській мові – людина! До цього висновку дійшли автори книги «Український стрій» М.С.Білан і Г.Г. Стельмащук. Сорочка – це особиста річ, яка супроводжує людину протягом усіх моментів її життя, знає її думки і відчуття, вбирає її піт і кров.
Сакральний зміст орнаментів на чоловічій та жіночій сорочці
Сорочка служила носієм інформації про людину і спільноту, в якій вона народилася і живе. Цю інформацію мали передавати і знаки, які створювалися голкою і ниткою, тобто вишивкою.
Жіноча та чоловіча сорочка вишивалися різними символами – спочатку це були ромби, кола, крапки, кривульки. З плином часу знаки зазнавали змін. Краса і привабливість на жіночій сорочці позначались квітковими візерунками, а узори на чоловічій сорочці підкреслювали мужність, силу і верховенство мужчини, тому на них зображали герби та іншу родинну символіку.
У кожному регіоні були свої знаки і орнаменти, саме тому сорочка стала ознакою родово-племінної приналежності людини. Вона визначала місце людини у світі і виконувала важливу комунікативну функцію, розглядалася як двійник свого власника, бо створювалася, як правило, для конкретної людини і була найближча до її тіла. Сорочка могла розказати про вік, стать, сімейний стан, ремесло і положення в спільноті. Вона була поєднанням матеріального і духовного начала, вираженням національного характеру.
Одягаючи вишиванку, згадайте про багатовікову історію походження сорочки, відчуйте могутню силу, якою вона наділена. Адже кожна вишита чоловіча та жіноча сорочка сконцентрувала мудрість поколінь і може стати справжнім оберегом для свого власника.
Коментарі
Поки немає коментарів!
Залиште свій коментар