Мистецтво вишивання є багатонаціональним, але кожна країна має свій неповторний колорит, який вона передає з покоління у покоління. Гарні вишиті візерунки мандрують не лише в межах однієї країни, а й можуть перетинати кордони, з легкістю розповсюджуючись по світу.

Традиційні вишивки Італії

Італія не стоїть осторонь у майстерності вишивання й унікальності технік, які застосовуються для оздоблення побутових та святкових речей.

Уявіть себе звичайним італійцем доби Середньовіччя, й ви побачите, що вашу домівку, одяг, навіть взуття прикрашають яскраві узори, вишиті за допомогою унікального прийому, який отримав назву «барджелло».

Вишивку барджелло можна впізнати за характерним малюнком, який нагадує сполохи вогню – за це таку манеру вишивання називають факельною. Візерунок заповнює всю площину тканини, не залишаючи вільним жодного сантиметра, кольори перетікають від одного тону до іншого, утворюючи загальну картинку. При цьому кути окремих сегментів можуть бути як гострими, так й плавними.

Існує думка, що вперше вишивку барджелло привезли до Італії зі Сходу мандрівники та торговці. Але ця версія потребує доказів, а їх бракує.

Більша ж частина італійок полюбляють розказувати романтичну історію кохання угорської принцеси, яка вийшла заміж за спадкоємця з родини Медичі. У своєму приданому вона привезла гарно вишиті речі, які дуже сподобалися дамам при королівському дворі. Саме з тих пір італійські майстрині стали вишивати речі прямими стібками, щільно зімкненими один з одним.

Якщо допитливий турист захоче дізнатися, що ж можна вишити за допомогою техніки барджелло, то йому скажуть, що майже все:

• жіночі блузки;
• спідниці;
• чоловічі сорочки;
• сумки;
• подушки;
• рушники;
• килими;
• елементи м’яких меблів;
• взуття та ін.

З часом вишивка барджелло набула нової назви – флорентійська, тому що саме у Флоренції розташувався центр по виготовленню таких вишитих речей.

Ще однією з неповторних технік, притаманних італійським майстрам, є техніка трапунто, або об’ємна вишивка. В дослівному перекладі з італійської трапунто означає «вишивка», а в перекладі з латини – «укол голкою». Об’ємна вишивка набула популярності ще у XVII столітті і вона живе до сьогоднішнього часу завдяки своїй неповторній красі та вишуканості.

За допомогою трапунто вишивають надзвичайно цікаві та гарні речі. Об’єм додається при вишиванні, коли майстриня підкладає під візерунок додаткові нитки, створюючи потрібний ефект.

Вишивка в Італії – це невід’ємна частина історії та культури країни, погляд з давнини у сьогодення.

Вишивка у Португалії та Іспанії

В Португалію, як і у весь Старий Світ, вишивку привезли купці, які торгували спеціями та коштовними тканинами. На відміну від інших країн Європи, Португалія призвичаїлась до вишитих речей відносно недавно – лише у XVIII столітті. Відкривши для себе чарівний світ нитки та голки, португальські жінки адаптували під свій смак східні візерунки, створили унікальну школу вишивання, додавши ажурні елементи.

Португальці виявилися не лише людьми з гарним смаком, але й добрими підприємцями. Вже з середини XVIII століття вишивка стала національним товаром, а пізніше – гілкою індустрії легкої промисловості.

В португальській вишивці використовуються лише якісні тканини: льон, шовк, органза, бавовна. Орнаменти зазвичай рослинні або геометричні, виконані натуральними нитками вручну або на машинці.

Незмінною популярністю в Португалії користується вишитий одяг, який надягають лише на свята. У побуті ж португальці віддають перевагу простим речам, як то скатертини або серветки, які мають лише елементи вишивки по краям виробу.

Якщо говорити про традиції вишивання у Іспанії, то ця країна стоїть осторонь від усіх інших. У побуті іспанці майже не використовують вишитих речей, для цього є лише окремі випадки.

Річ у тім, що погляд пересічного туриста передусім притягує корида. От тут іспанці й не жаліють золотого та срібного шитва, якісної оксамитової тканини, та й візерунки вражають вишуканістю і багатством. Над костюмом тореро працюють вишивальниці з великим досвідом роботи, тому що зіпсувати його не можна – він повинен блискуче зіграти свою роль.

Вишивка є обов’язковим елементом й весільного вбрання справжньої іспанки. Весільна сукня в Іспанії традиційно чорного кольору, оздоблена, як правило, вишуканими орнаментами із символічним змістом.

Мистецтво вишивки – старовинне й водночас сучасне, воно живе й розвивається за своїми законами, приносить людям радість та дарує неповторні миті щастя.

Мистецтво вишивання є багатонаціональним, але кожна країна має свій неповторний колорит, який вона передає з покоління у покоління. Гарні вишиті візерунки мандрують не лише в межах однієї країни, а й можуть перетинати кордони, з легкістю розповсюджуючись по світу.

Традиційні вишивки Італії

Італія не стоїть осторонь у майстерності вишивання й унікальності технік, які застосовуються для оздоблення побутових та святкових речей.

Уявіть себе звичайним італійцем доби Середньовіччя, й ви побачите, що вашу домівку, одяг, навіть взуття прикрашають яскраві узори, вишиті за допомогою унікального прийому, який отримав назву «барджелло».

Вишивку барджелло можна впізнати за характерним малюнком, який нагадує сполохи вогню – за це таку манеру вишивання називають факельною. Візерунок заповнює всю площину тканини, не залишаючи вільним жодного сантиметра, кольори перетікають від одного тону до іншого, утворюючи загальну картинку. При цьому кути окремих сегментів можуть бути як гострими, так й плавними.

Існує думка, що вперше вишивку барджелло привезли до Італії зі Сходу мандрівники та торговці. Але ця версія потребує доказів, а їх бракує.

Більша ж частина італійок полюбляють розказувати романтичну історію кохання угорської принцеси, яка вийшла заміж за спадкоємця з родини Медичі. У своєму приданому вона привезла гарно вишиті речі, які дуже сподобалися дамам при королівському дворі. Саме з тих пір італійські майстрині стали вишивати речі прямими стібками, щільно зімкненими один з одним.

Якщо допитливий турист захоче дізнатися, що ж можна вишити за допомогою техніки барджелло, то йому скажуть, що майже все:

• жіночі блузки;
• спідниці;
• чоловічі сорочки;
• сумки;
• подушки;
• рушники;
• килими;
• елементи м’яких меблів;
• взуття та ін.

З часом вишивка барджелло набула нової назви – флорентійська, тому що саме у Флоренції розташувався центр по виготовленню таких вишитих речей.

Ще однією з неповторних технік, притаманних італійським майстрам, є техніка трапунто, або об’ємна вишивка. В дослівному перекладі з італійської трапунто означає «вишивка», а в перекладі з латини – «укол голкою». Об’ємна вишивка набула популярності ще у XVII столітті і вона живе до сьогоднішнього часу завдяки своїй неповторній красі та вишуканості.

За допомогою трапунто вишивають надзвичайно цікаві та гарні речі. Об’єм додається при вишиванні, коли майстриня підкладає під візерунок додаткові нитки, створюючи потрібний ефект.

Вишивка в Італії – це невід’ємна частина історії та культури країни, погляд з давнини у сьогодення.

Вишивка у Португалії та Іспанії

В Португалію, як і у весь Старий Світ, вишивку привезли купці, які торгували спеціями та коштовними тканинами. На відміну від інших країн Європи, Португалія призвичаїлась до вишитих речей відносно недавно – лише у XVIII столітті. Відкривши для себе чарівний світ нитки та голки, португальські жінки адаптували під свій смак східні візерунки, створили унікальну школу вишивання, додавши ажурні елементи.

Португальці виявилися не лише людьми з гарним смаком, але й добрими підприємцями. Вже з середини XVIII століття вишивка стала національним товаром, а пізніше – гілкою індустрії легкої промисловості.

В португальській вишивці використовуються лише якісні тканини: льон, шовк, органза, бавовна. Орнаменти зазвичай рослинні або геометричні, виконані натуральними нитками вручну або на машинці.

Незмінною популярністю в Португалії користується вишитий одяг, який надягають лише на свята. У побуті ж португальці віддають перевагу простим речам, як то скатертини або серветки, які мають лише елементи вишивки по краям виробу.

Якщо говорити про традиції вишивання у Іспанії, то ця країна стоїть осторонь від усіх інших. У побуті іспанці майже не використовують вишитих речей, для цього є лише окремі випадки.

Річ у тім, що погляд пересічного туриста передусім притягує корида. От тут іспанці й не жаліють золотого та срібного шитва, якісної оксамитової тканини, та й візерунки вражають вишуканістю і багатством. Над костюмом тореро працюють вишивальниці з великим досвідом роботи, тому що зіпсувати його не можна – він повинен блискуче зіграти свою роль.

Вишивка є обов’язковим елементом й весільного вбрання справжньої іспанки. Весільна сукня в Іспанії традиційно чорного кольору, оздоблена, як правило, вишуканими орнаментами із символічним змістом.

Мистецтво вишивки – старовинне й водночас сучасне, воно живе й розвивається за своїми законами, приносить людям радість та дарує неповторні миті щастя.